Як відомо, щороку для цієї прощі обирається інший, ніж попереднього року, маршрут. Цьогорічний – складає орієнтовно 250 км, і є різнобарвний: це і траса, це і поле, це і 15 км лісу. Але головне для жителів громади – вона пролягала через Велику Тур’ю.
В цей день у громаді панувало піднесення, святковість і відчуття гордості за весь наш український народ, навіть сонячний день сприяв достойній зустрічі поважних гостей-прочан. І ось всі дружньо зібралися біля храму. Незбагненної краси і величі дійство відбулось на теренах села: кожен, хто йшов на зустріч – від найменшого до найстаршого – всі одягли вишиванки. Взявши процесії, з великим набожеством та повагою до паломників, вирушили великотур’янці дружньою громадою на зустріч вірним.
Коли йшли гуртом на довгоочікувану зустріч, то серця переповнювались Духом любові до Бога і ближнього, а також прагненням долучитись до великої справи. Барвистою стрічкою між зелених полів вилась колона мешканців Великої Тур’ї на зустріч прочанам. Далеко за селом відбулась зворушлива зустріч, діти встеляли прочанам дорогу пелюстками троянд, піднесено співали Божі пісні, до небес злітали тисячі молитов.
Гостинно прийняли у свої домівки жителі села довгоочікуваних гостей, ніхто не залишився осторонь доброї справи. Молоді люди склали чудові вірші про нелегку долю заробітчан і з великим натхненням продекламували їх паломникам під час духовної зустрічі у храмі. Почуте і побачене викликало сльози розчулення у гостей села.
Були під час перебування паломників у селі і нічні чування, духовні розважання, знайомства, розповіді… Вражала і дивувала Сила Духу і Віри прочан, готовність до духовного подвигу. А ще вік паломників – зовсім маленькі діти, молодь, цілі родини, і люди у поважному віці; здорові і з тілесними недугами, своїми просьбами і наміреннями – всі вони крок за кроком, метр за метром йдуть сотні кілометрів на зустріч із Небесною Матінкою у Зарваницю і кожен твердо вірить – «по вірі воздасться».
А на другий день, зранку, відбулась у місцевому храмі спільна Божественна Літургія, під час якої до Святого причастя приступило понад 400 паломників. І тут парафіяни села вирішили провести прочан, ще раз укріпити їх у намірі дійти до святого місця і випросити у Божої Матері щедрих ласк для родин, що розкидані по цілому світу…
Хутко, щоб не стратити дорогоцінного часу, проща рушила далі, а парафіяни провели їх за село та довго дивились у слід і в думках молились разом з паломниками, що швидко віддалялися від села…
Ця незабутня подія вже стала історією громади села Велика Тур’я.
Цій зустрічі передувала у селі велика і дружня підготовча робота, адже необхідно було подбати, щоб не одна сотня стомлених пішою ходою людей мала можливість відпочити, отримати поживу для душі і тіла, а вранці вирушити далі, до Зарваниці.
Були, правда, напередодні у місцевого священика о. Миколи Фреїшина переживання і тривога в тому намірі, що не вистачить сил достойно прийняти паломників. Та проведена парафіянами церкви Покрови Пресвятої Богородиці благодійна робота перевершила всі сподівання. Всі гуртом добре потрудилися: причепурили рідне село, домівки, Божий храм. Подбали парафіяни Великої Тур’ї і про те, щоб учасники прощі змогли з легкістю подолати наступний відтинок дороги, що веде від села через ліс – у село Кадобне. Великоту’рянські ґазди напередодні прочистили окремі відтинки лісової дороги, а в окремих місцях довелося, навіть, завезти не одну машину гравію, щоб краще облаштувати дорогу. Вдячні місцеві жителі і своїм сусідам із села Белеїв, які завітали з пропозиціями також прийняти при необхідності у своїх домівках паломників.
Церковна управа, настоятель церкви о. Микола вдячні всім, хто долучився до прекрасної місії і достойно прийняли у рідному селі і своїх домівках духовних трударів – учасників щорічної Міжнародної пішої прощі родин мігрантів і заробітчан України.
Хай Господь всім воздасть сторицею за молитви і працю!
Немає коментарів:
Дописати коментар