«Були часи, коли церква залишалась єдиним острівцем просвітництва, світлим променем на довгій дорозі глухої середньовічної темряви», – так у своїй книзі «Від Руси до України. Історія Великої Тур’ї» розпочинає розповідь про історію старої церкви Андрій Бібик.
З великою вдячністю авторові за працю, ми скористаємося даним виданням і дізнаємося багато цікавого про духовну скарбницю великотур’янців…
«Першою згадкою про церковні справи в нашому селі можна вважати повідомлення про призначення парохом отця Тимотея. Як повідомляє журнал «Нива» (№ 7-8) 1938 р. у статті Юліана Бабія «Вістки про священиків Долинщини та Калущини»: «Парохом церкви Святої Параскеви в селі Тур’я Велика (Долинський район) єпископ Йосип V (Шумлянський) рукоположив у Львові 25 квітня 1680 року Тимотея Тур’янського, який щойно прийняв сан». З цієї замітки випливає, що церква уже на той час носила ім’я святої Параскеви, а отже отримала її раніше. За переказами, вона згоріла під час татарського набігу.
У фонді Галицького намісництва виявлено документ, у якому сказано, що в селі Велика Тур’я церква святої Параскеви збудована 1761 року місцевим колятором Станіславом Броневським. Довжина її – 8 сажнів, ширина – 8,5 сажнів, вартість 200 флоренів. Вартість дзвінниці –10 флоренів.
Дзвони
Великий дзвін вагою 150 фунтів, вартістю 120 флоренів.
Дзвін вагою 100 фунтів, вартістю 100 флоренів.
Дзвін вагою 80 фунтів, вартістю 90 флоренів.
На куполі дзвіниці розміщувався дзвін вагою 15 фунтів, вартістю 20 флоренів.
Вівтар – на полотні з іконою розп’яття Христа, вартістю 20 флоренів. З правого боку – вівтар із зображенням св. Параскеви вартістю 20 флоренів, а з лівого – із зображенням св. Миколая вартістю 20 флоренів.
Ще одна згадка про церковні справи датована 20 червня цього ж таки 1761 року. То лист, написаний Антонієм і Станіславом Броневицькими до Льва Шептицького, у якому вони просять після смерті пароха Григорія Керницького призначити в селі священиком Івана Кобльовського – сина Стефана, пароха Дідушич Малих. У ньому йдеться, що «…у селі Велика Тур’я церква під відозвою святої Параскеви, дерев’яна, на дубовім фундаменті, під гонтовим дахом вартістю 200 флоренів 35 крейцарів. Дзвіниця дерев’яна, на ялиновім фундаменті, під гонтовим дахом, у доброму стані. Помешкання пароха старе…
Луки
Реміцьке – 1 морг, 800 сажнів.
За Даниловим потоком – 20 моргів 1 350 сажнів.
Лозочне – 4 морги 110 сажнів.
Яровища – 6 моргів.
Семкове – 18 моргів.
Два городи на місці 1 211 сажнів.
Пасовисько – на захід від межі Дідушицької і Човган – 16 моргів, загалом 68 моргів.
Парох цієї церкви мав вільний вируб і вільне мливо.
Під кінець ХІХ століття церкві належало 116 моргів поля та сіножатей, чистий дохід від яких складав 67 золотих 66 крейцерів.
Перелік нив, які належали церкві у кінці ХІХ – на початку ХХ століть: Голятин – городи; Драбешний (теперішнє Драбишне), Глибоке, Данилів потік, Яворнишка сіножать, дороги.
У цьому ж інвентарному описі майна зазначається, що в церкві були полотна, рушники, одяг для відправлення літургії, предмети, необхідні для хрещення дітей та вінчання.
І нині, збоку села, за рікою, замаєна розлогими липами, стоїть старенька дерев’яна церква. На її причілку здалека видно дату – 1642 рік. За свідченнями отця-декана Жовніровича, який утримував парафію в селі 17 років, цю дату виявлено на підвалині при капітальному ремонті церкви. Є також документи, що 1761 року в селі побудована церква розміром 8 х 8,5 сажень. Це приблизно 15,2 х 15,65 м. Хрести мали поперечні планки, як у православ’ї. Але теперішня будівля – 17 х 7 м. До капітального ремонту можна було помітити, що церква перекладалася, бо не всі врізи сходилися. Зараз вона оббита плитами. Старі люди, мабуть, пам’ятають, що колись, як у нас, так і в Баличах, ходили розмови про те, що в Тур’ї побудована церква за планом балицької, а там – тур’янської. Але церква, котра нині стоїть у Баличах, теж не відповідає цим розмірам, що спеціально перевірялося…
Старожили пам’ятають, що теперішня церква перенесена із селища. Дата, виявлена на підвалині, може бути роком її побудови там. А сам факт перенесення церкви у Велику Турю, а не побудови нової, свідчить, що його жителі остаточно переселилися сюди, забрали із собою церкву, яка мала інші розміри, і тому не відповідає документам.
Метричні книги цієї церкви (Запис одружених і померлих) розпочаті 1784 року. Реєстрація народжених -1810 року. У дочірній церкві с. Белеїв метричні книги заведені 1785 року.
Додаткові відомості про церкву отримуємо з Шиматизму Львівської греко-католицької єпархії за 1906 рік., (с. 61-62): «У великій Тур’ї церква святої Параскеви дерев’яна. Канонічна візитація 1879 р. убезпеч. в «Дністрі». Патрон – його величність цісар. Парох – о. Олексій Зарицкий, вислуж., декан. Жонатий. Число парохіян греко-католицького обряду – 1 963 осіб…
Із Шематизму за 1931-1932 роки:
Патрон церкви – уряд.
Парох – о. Іван Бордун. Жонатий.
Число парохіян греко-католицького обряду – 2 177. Латинників – 62, жидів – 280. Протестантів (німці на Широкім Полі) – 330…
Резиденція отця розміщалася в центрі села, навпроти нинішнього пам’ятника…. Навпроти, метрів 12 від дороги, стояла велика каплиця. Із Шематизму знаємо, що вона збудована 1874 р. Довжина її – 9,37 м., ширина – 5,68 м. всередині був дерев’яний вівтар, на якому розміщалися дві ікони вартістю 200 флоренів. У каплиці проходили всі християнські обряди й молебні. (Її зруйнували в 1969 році.) У куполі знаходився великий дзвін, що скликав людей на Богослужіння. Справа під каплицею стояв Хрест пам’яті загиблим у першій світовій війні 1914-1918 рр.. Трохи південніше від нинішнього пам’ятника, між трьома розлогими липами – пам’ятний Хрест на честь скасування панщини 1848 року.
Після смерті о. Бордуна священиком у селі став О. Михайло Боднарчук, який приїхав сюди раніш, як помічник священика.
1946 р. радянська влада ліквідувала греко-католицьку церкву… пароха 1947 року засудили на 10 років тюремного ув’язнення. Їмость з дітьми викинули з резиденції – вони виїхали з села. Осиротілу оселю радянська влада використовувала в різних цілях. У різний час там розміщалися і почта, і сільська рада, і шкільні класи. У 60-х роках … на цьому місці збудували магазин, будинок вчителів.
Далі парафія приймала багатьох священиків, – тимчасових і на довший час. Бувало, що й не було ніякого. Постійними були отці Чолій, Фіцієлович, Кленовський, який теж відбув тюрму за підпільну діяльність… Пізніше з Долини доїжджали о. Коцур та о. Жовнірович.
1989 р., коли на греко-католицьку церкву припинилося гоніння парафіяни села на чолі з тодішнім священиком о. Миколою Гладеньким одностайно вирішили повернутися до греко-католицького віровизнання»…
Ось такі цікаві історичні факти про церкву святої Параскеви подає у свої книзі Андрій Бібик.
І нині милує око старенька дерев’яна церковця у Великій Тур’ї. Вона живе, наповнюється молитвами за душі спочилих у Бозі парафіян, тут і нині відправляється чин християнського похорону мирян, поминальні літургії. Церква св. Парскеви – як любляча мати готує душі до зустрічі з небесним Отцем, наполегливо благаючи «оселити їх у дворах Бога» і простити усі гріхи й провини…
Немає коментарів:
Дописати коментар