Наш храм: історія і сьогодення
З різними потребами та намірами приходять вони до Бога – хто з радості і вдячності Богу, а хто з невимовного горя і розпачі. Але, незважаючи на різноманітні потреби наших парафіян, нас усіх об’єднує ВІРА В БОГА і бажання піклуватися про свою безсмертну душу. Кожний християнин, що переступив поріг нашого храму є дуже важливим і дорогим гостем, адже немає нічого важливішого ніж молитва про спасіння людської душі у Бозі!
З історії нового храму
У своїй книзі «Від Руси до України. Історія Великої Тур’ї» автор Андрій Бібик стверджує, що «Старенька наша церква своїм зовнішнім виглядом нагадувала, що треба будувати нову.
Упродовж ХХ століття село тричі починало будувати її. Двічі будівництво припинялося через обставини, незалежні від села…
У 20-х роках минулого століття в Голятині (де поворот гостинця) справа на бережку була збудована піч для випалювання цегли на церкву (на той час було випалено 100 тисяч штук). Але польська влада заборонила подальше виготовлення. Віднайшли, а може і підкупили трьох чоловік із села, які поставили хрестики, бо й розписатися не вміли через неграмотність, під зверненням про те, що цегельня забруднює повітря в околиці, і заборонили роботу. Поляки запропонували свої послуги в будівництві церкви, але за це люди всім селом мали відробити два роки на користь влади. Звичайно, на такий крок вони не погодилися. Документи на церкву зберігалися в Кондрина Миколи Дмитровича.
У 30-х роках обговорювалось питання як, з чого і де будувати церкву. Вирішили зводити дерев’яну. Обрали комітет. Головою став Михайло Мельник (Прендз). Питання стояло тільки – де будувати. Відповідного місця для церкви не було, бо господарські клаптики землі виявилися замалими для такої будови. Громада вирішила просити отця Бордуна виділити ділянку на парафіяльнім полі біля каплиці. Але священик категорично відмовився. У листопаді 1938 року голова комітету поїхав у Львів до митрополита Андрея Шептицького просити дозволу на будівництво церкви на парафіяльнім полі з поясненням, де саме може бути виділена площа. Такий дозвіл від митрополита одержав з відповідним зверненням до пароха. Після цього отець Бордун раптово помер, як тоді люди казали – «на атак серця». 1941 року зведено фундамент, 1942 – заготовлений ліс, у 1943 році почалося будівництво. Будували приїжджі майстри. Стіни викладалися з гибльованого шпона хвойного дерева. За літо стіни були зведені з південної сторони висотою до трьох метрів, з північної – понад метр. Шпон укладався так майстерно, що ніде – ні на вуглі, ні в одвірку не увіткнув би сірника. Стіну зачищали гимбалком так, щоб не видно було стики шпонів. Видавалося, що вона зроблена з однієї плахти. Довжина церкви сягала близько 30 метрів. Вхід розміщувався зі сходу. Але то був час війни. Люди порозходилися, і будувати стало нікому. У такому вигляді церква дочекалася другого приходу «совітів». Під час проходження тут фронту, вони почали розбирати її для побудови моста через Свічу, але матеріал видався надто коротким. У 50-х роках з нього побудували клуб і приміщення читальні. Люди на таку перебудову відгукнулися дуже негативно і застерігали своїх дітей відвідувати клуб…
Тільки третя спроба увінчалася успіхом. З 1995 року нова церква почала поволі, але впевнено зводитися вгору і через 6 років засяяла в піднебессі красивими сріблястими куполами в основному завдяки старанням головного майстра Івана Готліба та церковного касира Михайла Яцковського за пароха, декана отця Василія Гладенького», – таку цікаву інформацію про будівництво нової церкви у селі Велика Тур’я подає нам у свій книзі Андрій Бібик.
2 грудня 2007 року в атмосфері духовної радості і піднесення відбулося відкриття і освячення храму Покрови Пресвятої Богородиці, яке здійснив Єпископ Івано-Франківський УГКЦ Кир Володимир (Війтишин). Освячення новозбудованого храму стало справжнім святом для парафіяльної громади, яка йшла до цього дня довгі роки. Лунали слова подяки тим, хто найбільше спричинився до цієї благодатної події.
Інформацію про сільську святиню можна знайти також у книзі «Бойківщина сакральна. Історико-культурна спадщина. Частина 1: туристичний путівник / За ред. проф. В. Великочого, що вийшла у видавництві «Бланк-Прес» (Київ-Івано-Франківськ) на сторінці 120.
Дорогі у Христі брати і сестри! Хай ніколи не згасне у нашому храмі лампадка Віри, Надії і Любові. Спільними молитвами щиро випрошуймо у Небесного Отця благословення для своїх родин та нашої Матері-України.
Святкування 10-річчя храму
Парафіяльна управа
Настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці – ієрей Микола Фреїшин.
– старший брат – Скаб’як Іван Федорович
– старша сестриця – Гринишин Євгенія Іванівна
– скарбник – Жолна Віра Михайлівна
– дяк –
– паламар, дзвонар – Пиць Микола Миколайович
Особливих слів вдячності і поваги заслуговують церковні хори, без яких не відбувається жодне недільне Богослужіння, святочні Літургії.
Старший церковний хор
Крайник Микола Васильович – регент хору
Крайник Іван Васильович
Стефурак Остап Васильович
Петрушка Богдан Васильович
Петрушка Василь Антонович
Циня Микола Дмиттрович
Горін Володимир Ярославович
Дубінський Володимир Іванович
Крайник Оксана Дмитрівна
Томків Марія Миколаївна
Каратник Ольга Михайлівна
Бабій Марія Михайлівна
Мельник Ольга Онуфріївна
Ольшенецька Ольга Миколаївна
Сливчук Леся Володимирівна
Ярич Ганна Миколаївна
Жіночий церковний хор
Маланин Ганна Михайлівна – регент хору
Мельник Мирослава Михайлівна
Князик Оксана Ярославівна
Мельник Олена Михайлівна
Сливчук Ольга Павлівна
Горін Марія Іванівна
Михайлишин Марія Іванівна
Крайник Ольга Михайлівна
Крайник Надія Михайлівна
Падух Ганна Іванівна
Крайник Леся Василівна
Подайко Зіна Іванівна
Крайник Ірина Дмитрівна
Крайник Людмила Миколаївна
Кухта Ганна
Ярич Галина Ярославівна
Петрушка Марія Степанівна
Петрушка Наталія Василівна
Тиндик Світлана Богданівна
Лаврів Олександра Миколаївна
Ярич Марія Дмитрівна
Кузеляк Тетяна Михайлівна
Довганич Оксана Климентівна
Каратник Ольга
Петрушка Марія
Вілюк Валентина Михайлівна
Крайник Ольга Михайлівна
Попик Анжела
При церкві Покрови Пресвятої Богородиці діють:
- «Вівтарна дружина» до якої належать учні початкових та старших класів школи, які через катехетичне і молитовне приготування виконують літургічне прислуговування в храмі.
- Спільнота «Матері в молитві». Своєю молитвою матері парафії єднаються з матерями всієї України і цілого світу. Спільнота поєднує в собі жінок, які під опікою ревнительки Віри Іванівни Рибак сердечно допомагають одна одній, не ділять горе на «власне» і «чуже», молитовно захищають дітей своєї парафії та цілої України.
До спільноти належать:
Сливчук Ольга Павлівна
Петрушка Марія Володимирівна
Бабінець Іванна Іванівна
Крайник Леся Олегівна
Біланчин Ірина Тарасівна
Лаврів Оксана Іванівна
Петрушка Ірина Миколаївна
Муштук Христина Іванівна
Савко Леся Михайлівна
Муштук Марія Ярославівна
Дорогі парафіяни!
Якщо у когось є цікава інформація про історію нашої церкви,
просимо звертатись до церковного уряду.
Наша адреса:
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
вул. Центральна
с. Велика Тур’я
Долинський район
Івано-Франківська обл.
Україна
E-mail: parafija.v.turja@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар