У суботній вечір, завершивши свої буденні справи, парафіяни
чисельно прийшли до церкви, щоб знову
пройти Дорогу Страждань нашого Спасителя,
щоб власним серцем пережити і відчути
біль материнського серця.
Бо чиє, як не материнське серце, так глибоко і щиро зрозуміє біль і розпуку Божої Матері, що стоїть під хрестом і двиться на смертельні муки Свого Сина... Гірка сльоза котиться по щоці... "Ой, Сину, Сину, за яку провину переносиш нині тяженьку годину на хресті?" Та ніхто не дає відповіді згорьованій Матері.
Стація за стацією йшли "Матері в молитві" разом з Богородицею і ревною молитвою випрошували прощення за наші гріхи, за гріхи своїх дітей.
Щиро молячись, жінки спонукали кожного задуматися – чи не катуємо і ми сьогодні Ісуса своїми гріхами, чи не проливаємо Його святу кров знову і знову, завдаючи ран Серцю Богородиці?
Щиро молячись, жінки спонукали кожного задуматися – чи не катуємо і ми сьогодні Ісуса своїми гріхами, чи не проливаємо Його святу кров знову і знову, завдаючи ран Серцю Богородиці?
Немає коментарів:
Дописати коментар