Ця, справді, велика подія для кожного мешканця села, для всієї парафії і для всіх, хто має в серці справжню віру і любов до Нашого Спасителя відбувалась під час Великопісних реколекцій, які тривали на парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Велика Тур’я з 31 березня по 3 квітня 2016 року.
У ці дні в храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я перебувала реліквія – частинка Животворного Хреста Господнього, на якому був розіп’ятий Спаситель. Впродовж перебування Святої реліквії вірні мали змогу приступити до почитання Святого Хреста і отримати Особливу Господню Ласку.
Реколекції на парафії проводили о. Роман Терлецький та о. Денис Сабецький. Впродовж цих днів служились Святі Літургії в різних наміреннях, люди приступали до сповіді, Святої євхаристії, проходили розважання над духовними чеснотами, вірою, надією, любов’ю і мудрістю. Все це поглиблювало духовні віднови парафіян. Отці-реколектанти практикували духовні зустрічі, живе спілкування з дітьми старших і молодших класів, які вони організовували не тільки в сільській святині, а й у місцевій школі. За допомогою мультимедійних презентацій доносили до дітей Божу Науку, відповідали на питання, які цікавлять сучасну молодь.
І от суботнього дня, як і два тисячоліття тому, люди знову йшли мученицькими слідами Сина Божого, Хресною ходою крок за кроком ступали по останньому земному шляху Спасителя. А скривавлений, збитий, скатований, принижений Ісус Христос ніс на своїх раменах мої і твої гріхи, гріхи світу, ніс непомірно тяжкий хрест на Голгофу, скроплюючи своєю дорогоцінною кров’ю дорогу до Воскресіння.
Хвилювання і почуття причетності до особливої події у селі панували цього дня серед парафіян. Великотур’янці мають у селі чимало освячених святинь. Тому з великою любов’ю, старанністю і відповідальністю вони прибрали чотирнадцять стацій, оновили сільські святині – Хрести, статуї Матері Божої. Для кожної стації було дбайливо прибрано столи, де виставлені найкращі квіти для Ісуса, найкращі образи, хрести, і все то – на біленьких обрусах. А весняне сонце щедро огортало всіх своїм теплом.
Хресна Дорога почалася на початку села, де була відправлена перша стація. Такого велелюддя давно не бачило прикарпатське село. Літні, поважні люди, цілі родини, молодь, студентство, школярі, учасники парафіяльної спільноти «На крилах віри», і найменші великотур’янці з молитвами йшли Хресною дорогою.
Священики-реколектанти разом із сільським парохом о. Миколою Фреїшиним стацію за стацією проводили науки про набожність у родинах, відповідальність батьків перед Всевишнім за своїх дітей, їхнє добре виховання, любов до Матері-Церкви і України.
По дорозі, до вірян долучалося все більше людей. На протязі 14 стацій, від часу засудження Ісуса Христа на смерть аж до покладення його до гробу, люди не просто йшли за Спасителем і по черзі несли тяжкий хрест, а роздумували над величезним терпінням Божого Сина і майже фізично відчували ті його страшні муки.
І ось людський потік вереницею переходить через місток і поволі доходить до старенької духовної скарбниці – церква святої Параскеви (1761 р.), де відбулася остання чотирнадцята стація.
Всі, хто прийняв участь у Хресній Дорозі, від найменших, що вперше у житті своїми ноженятами йшли по Хресній дорозі і ті, що пройшли за Ісусом не один десяток разів, поверталися додому з просвітленими душами, ніби всі незгоди і труднощі нашого сьогодення взяв на свої плечі наш Спаситель і залишив їх на горі Голгофі, віддавши своє життя за наше спасення.
Немає коментарів:
Дописати коментар