Хресна Дорога на честь почитання частинки Животворного Хреста Господнього у Великій Тур’ї

      2 квітня 2016 року, в суботу, в селі Велика Тур’я відбулась велелюдна Хресна Дорога на честь почитання частинки Животворного Хреста Господнього, на якому був розіп’ятий Спаситель. 

      Ця, справді, велика подія для кожного мешканця села, для всієї парафії і для всіх, хто має в серці справжню віру і любов до Нашого Спасителя відбувалась під час Великопісних реколекцій, які тривали на парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Велика Тур’я з 31 березня по 3 квітня 2016 року.

      У ці дні в храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я перебувала реліквія – частинка Животворного Хреста Господнього, на якому був розіп’ятий Спаситель. Впродовж перебування Святої реліквії вірні мали змогу приступити до почитання Святого Хреста і отримати Особливу Господню Ласку.

      Реколекції на парафії проводили о. Роман Терлецький та о. Денис Сабецький. Впродовж цих днів служились Святі Літургії в різних наміреннях, люди приступали до сповіді, Святої євхаристії, проходили розважання над духовними чеснотами, вірою, надією, любов’ю і мудрістю. Все це поглиблювало духовні віднови парафіян. Отці-реколектанти практикували духовні зустрічі, живе спілкування з дітьми старших і молодших класів, які вони організовували не тільки в сільській святині, а й у місцевій школі. За допомогою мультимедійних презентацій доносили до дітей Божу Науку, відповідали на питання, які цікавлять сучасну молодь.

     І от суботнього дня, як і два тисячоліття тому, люди знову йшли мученицькими слідами Сина Божого, Хресною ходою крок за кроком ступали по останньому земному шляху Спасителя. А скривавлений, збитий, скатований, принижений Ісус Христос ніс на своїх раменах мої і твої гріхи, гріхи світу, ніс непомірно тяжкий хрест на Голгофу, скроплюючи своєю дорогоцінною кров’ю дорогу до Воскресіння.

     Хвилювання і почуття причетності до особливої події у селі панували цього дня серед парафіян. Великотур’янці мають у селі чимало освячених святинь. Тому з великою любов’ю, старанністю і відповідальністю вони прибрали чотирнадцять стацій, оновили сільські святині – Хрести, статуї Матері Божої. Для кожної стації було дбайливо прибрано столи, де виставлені найкращі квіти для Ісуса, найкращі образи, хрести, і все то – на біленьких обрусах. А весняне сонце щедро огортало всіх своїм теплом.

      Хресна Дорога почалася на початку села, де була відправлена перша стація. Такого велелюддя давно не бачило прикарпатське село. Літні, поважні люди, цілі родини, молодь, студентство, школярі, учасники парафіяльної спільноти «На крилах віри», і найменші великотур’янці з молитвами йшли Хресною дорогою.

      Священики-реколектанти разом із сільським парохом о. Миколою Фреїшиним стацію за стацією проводили науки про набожність у родинах, відповідальність батьків перед Всевишнім за своїх дітей, їхнє добре виховання, любов до Матері-Церкви і України.

      По дорозі, до вірян долучалося все більше людей. На протязі 14 стацій, від часу засудження Ісуса Христа на смерть аж до покладення його до гробу, люди не просто йшли за Спасителем і по черзі несли тяжкий хрест, а роздумували над величезним терпінням Божого Сина і майже фізично відчували ті його страшні муки.

      І ось людський потік вереницею переходить через місток і поволі доходить до старенької духовної скарбниці – церква святої Параскеви (1761 р.), де відбулася остання чотирнадцята стація.

      Всі, хто прийняв участь у Хресній Дорозі, від найменших, що вперше у житті своїми ноженятами йшли по Хресній дорозі і ті, що пройшли за Ісусом не один десяток разів, поверталися додому з просвітленими душами, ніби всі незгоди і труднощі нашого сьогодення взяв на свої плечі наш Спаситель і залишив їх на горі Голгофі, віддавши своє життя за наше спасення.

Поїздка учасників спільноти «На крилах віри» у Страдч

      День 20 березня 2016 року надовго закарбується у дитячих серцях учасників парафіяльної дитячої спільноти «На крилах віри», що діє при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я.

      Саме цього дня відбулась катехитизаційно-пізнавальна поїздка до с. Страдч, що на Яворівщині. (Село відоме древньою печерною лаврою, чудотворними іконами Матері Божої, місцем похованням одразу двох ново проголошених блаженних мучеників, Хресною Дорогою та славною історією) Організували духовну подорож настоятель церкви о.Микола Фреїшин та керівник спільноти – імость Ірина.

      Спільно помолившись на Святій Літургії та отримавши благословення пароха на щасливу дорогу та повернення додому, діти з гарними передчуттями, зручно розмістившись у двох мікроавтобусах, вирушили до святого місця. У дорозі учасники спільноти також не марнували час – виконавши гімн спільноти, молились, розповідали цікаві біблійні історії, співали страсні пісні про Ісуса.

       Перебування  на Страдецькій горі розпочалося цікавою розповіддю сестри-монахині Михайли про страшну трагедію, яка сталась тут у 1243 році. Під час боїв дружини Ростислава з татарами мешканці найближчих поселень переховувалися у печерному монастирі. Татарами було викрито вхід до монастирської печери, у якій знаходилося тоді біля двох тисяч людей. Татари розпалили вогонь в головному коридорі. Від нього згоріли всі долівки в келіях і печерній церковці, а їдкий дим почав забирати життя тих, які переховувалися у печері. На крик і плач невинно вбитих, з неба зійшла Пресвята Богородиця і, закривши вхід до печери своєю ризою як непорушною стіною, стала перед татарами зі словами: «Не руш! Стіна!». Вона огорнула замучені душі своїм омофором і повела їх у славі до оселі Небесного Отця. Звідси і пішла назва Страдецької ікони Божої Матері – Нерушима Стіна.

       Затамувавши подих, діти вислухали цю  сумну оповідь, а відтак відвідали і саму Страдецьку печерну церкву, де колись жили і молились монахи. Тут учасники спільноти щиро благали у молитвах за своїх батьків, своє щасливе майбутнє, за мир в Україні. Старші діти пройшли в глибину печер, де відчули всю утаємниченість і набожність святих місць.

      Втомившись, діти сіли перепочити. Смачною була і перекуска, адже батьки подбали, щоб діти мали силу пройти ще й Хресну Дорогу.

     І дійсно, набравшись сил, незважаючи на холодний вітряний день, якось непомітно, у спільній молитві, вслухаючись у слово Боже наставників, лісовою стежкою з крутими підйомами і спусками діти пройшли 14 стацій Хресної Дороги.

       Ввечері,відчуваючи глибоке духовне піднесення, силу і бадьорість духу, діти з радістю повернулись додому. Тішить те, що вихованці показали себе зразковими прочанами, відчули серцем, де вони знаходяться і щиро молились до ікони Матері Божої Нерушимої Стіни. Повертаючись додому, діти переконались, що Хресна Дорога у Страдчі – це не лише Хресна Дорога Спасителя, це й наша власна Хресна Дорога очищення душі та тіла.

Представники церковної управи храму Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я – учасники Архієпархіальної Пособорової конференції

      17 березня 2016 року представники церковної управи храму Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Туря – настоятель церкви ієрей Микола Фреїшин, старший брат Скаб’як Іван Федорович та скарбник Жолна Віра Михайлівна взяли участь в Архієпархіальній Пособоровій конференції, яка відбулась у приміщенні Івано-Франо-Франківської Духовної Семінарії ім. Священномученика Йосафата. Слід зауважити, що це вже шоста Пособорова Архієпархіальна конференція для духовенства, братств, сестринств, скарбників Івано-Франківської Архієпархії, на яку, на цей раз, приїхали представники Долинського та Болехівського деканатів.

      Уже традиційно зустріч розпочалась в храмі Івано-Франківської Духовної Семінарії спільним молебнем до Богородиці, який відслужив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир. У співслужінні взяв участь о. Микола Фреїшин.

      У своєму духовному слові Владика подякував кожному присутньому, за те служіння, яке всі здійснюють для Церкви та закликав до подальшої плідної співпраці. «Пам’ятайте, що Ви тут, як у себе в дома, адже все, що ми робимо, – робимо спільно для Божої слави та кращого майбутнього Батьківщини нашої України», – зазначив Архієрей.

      Згідно плану зустрічі, після спільних доповідей, учасники поділились на три групи, згідно специфіки служіння: духовенство, касири, братство і сестринство. Кожна з цих груп мала зустрічі з різними представниками Архієпархіального управління.

     Відтак Єпископ помічник Івано-Франківський Преосвященний Владика Йосафат розповів присутнім про Рік Божого Милосердя та представив план заходів, які будуть здійснені впродовж року, відносно проведення Декади місійності в УГКЦ.

     Про напрацювання Патріаршого Собору щодо парафіяльного життя та стратегії УГКЦ до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» повідомив учасникам конференції Синкел у справах духовенства та ректор семінарії митр. прот. Олег Каськів, зазначаючи, що дана стратегія розвитку є для всіх наших парафій прикладом праці та служіння.

     Допоміжний судовий вікарій Івано-Франківської Архієпархії прот. д-р Віталій Токар повідомив про новий парафіяльний статут та його впровадження у життя громад.

    Завершилась зустріч спільною трапезою у семінарійному рефектарі, під час якої Преосвященний Владика Йосафат подарував кожному учаснику пам’ятну книгу та уділив архієрейське благословення.

Більше інформації за Інтернет-адресою: http://www.ifds.org.ua/component/content/article/2/3790.html

Стрітенська свічка – наш духовний оберіг

       15 лютого 2016 року на парафі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я відзначали Стрітення Господнє.

      Стрітення Господнє – велике християнське свято, яке щороку відзначається в на 40-ий день після Різдва і завершує цикл новорічно-Різдвяних свят. 

     Церква святкує його у пам'ять про те, як Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-ий день після народження. Згідно із законом, описаним у Старому Завіті, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-ий день після народження.

     В цей день у храмі, після Святої Літургії о. Микола здійснив «Чин благословення та освячення свічок на Стрітення Господнє».

     «Благословляються і освячуються свічі ці окропленням води цієї свяченої в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.» – піднесено і благально звучало в сільській святині з уст священика.

      Тож маємо завжди пам’ятати, що палаюча перед іконою свічка, свіча, що горить під час нашої щоденної молитви  – це знак нашої віри і надії на благодатну допомогу Божу. Запалена свічка – символ нашої гарячої та вдячної любові до Бога.

Звіщаєм, що Месія на землю прийшов: вокальний гурт «De profundis» у Великій Тур’ї

     31 січня 2016 року вокальний гурт Івано-Франківської Духовної Семінарії ім. священномученика  Йосафата «De profundis» на запрошення о. Миколи Фреїшина здійснив візит з розколядою на парафію села Велика Тур’я. 

      Вінчівками, щедрівками, українськими колядками щиро вітали і здоровили учасники гурту усіх вірних парафії Покрови Пресвятої Богородиці з Різдвом Христовим.

       «Годі смутку, вам радість звіщаєм, що Месія на землю прийшов…» – радісною вісткою почали свій виступ брати-семінаристи. Не залишило нікого байдужим чудове, майстерне, професійне виконання поетично-пісенних народних творів, що прославляють прихід на землю Дитятка-Ісуса.

     Під час виступу у храмі звучали добре відомі та малознані колядки «Різдво Твоє, Христе Боже», «По всьому світу стала новина», «Тиха ніч, свята ніч», «В яслах Вифлеємських народився», «Во Вифлеємі нині новина», «Три славнії царі» та інші. Гармонійним доповненням до окремих колядок був музичний супровід – акомпанемент гітари, це додавало духовним творам благородну нотку сучасності.

      На завершення, отець Микола щиро подякував братам-семінаристам за їх місійну працю, прекрасний спів на прославу Новонародженого Спасителя, а також побажав їм від імені усієї парафіяльної спільноти Великої Тур’і духовного зростання, утвердження у покликанні і щоб вони і надалі продовжували нести у своїх піснеспівах Слово Боже до людей, особливо у цей нелегкий час для українського народу.

      «То ж радіймо, браття і сестри,

      Прославляймо Дитятко-Христа»

      Більше про гурт «De profundis» за адресою  http://vk.com/de_profundis_ifds

Перед Богоявленням Христа дається вам вода Свята

Зірниця з неба світло кидає,

Ісус сьогодні Хрещення приймає

Нехай ця зірниця в Йорданські свята

Несе всі злагоди до Вашої хати.

      В Україні завжди шанували традиції. Особливо, якщо вони стосувалися великих свят.

      Хрещення Господнє – третє і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Цьому святу передує Надвечір’я Богоявлення, яке у народі ще зветься Другий Святвечір або ж Голодна Кутя.

      Віруючі від ранку і до вечора цього дня постують, а сідають до столу тільки після служби у церкві та освячення води, яку вживають натщесерце для зцілення душі і тіла.

       Ранок 19 січня у Великій Тур’ї почався богослужінням Повечір'я з Летією із Божественною Літургією святого Василія Великого у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Після чого було освячено воду для того щоб парафіяни мали можливість нею благословити свої домівки.

 
     Принісши додому свячену воду, господарі окропили нею усе в оселях й господарстві. А від так уся родина сідала до столу, перед їжею випивши свяченої води. 

      Наш народ з давніх-давен Йорданське водосвяття любить і вірить у велику силу освяченої води та зберігає її у домівках як велику святість, що має цілющі властивості для душі і тіла.

Засвітились, заіскрились,

Заспівали небеса...

О Святий Йордан Вкраїни,

Віра, сила і краса!

О водичко-Йорданичко,

Вбережи нас, ізціли!

Вмий нам душу, серце, личко,

Щоб ми вірою цвіли

О водичко-Йорданичко!

О Господь – святий мистець 

Вічну музику любові

На поезію сердець

Нам поклав, щоб ми молились, 

І співали, і росли,

І Йорданськими снігами славу 

Богові несли.

Надія Кметюк

Свято свят – Різдво Христове

Ніч Різдвяна світла й чиста, 

Небо — в зорянім намисті. 

Щастя й радості багато 

Нам несе Різдвяне свято. 

І щоразу воно нове — 

Свято свят — Різдво Христове!

      Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадцяти свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже більше, як два тисячоліття.

      З особливим нетерпінням і радістю очікували цього світлого свята на парафії села Велика Тур’я. Церковна управа, парафіяни подбали, щоб прикрасити свою святиню. Стрункі ялинки та композиції з прикрашених гілок створили неперевершену атмосферу пишного свята. А Різдвяний Вертеп сповіщав усім, що Новонароджений Ісусик прийшов на землю, щоб спасти рід людський.

       Святкування розпочалися вранці, 6 січня, із молитви Царських Часів, Вечірні з Літургією святителя Василія Великого у сільському храмі Покрови Пресвятої Богородиці.

       Під час своєї проповіді о. Микола зачитав вірним Різдвяне послання Архієпископа і Митрополита УГКЦ Преосвященного Кир Володимира Війтишина та Єпископа-помічника Преосвященного Кир Йосафата Мощича, а також наголосив на важливості духовного переживання події Воплочення Господнього та побажав усій парафіяльній спільноті веселих свят, наповнених зустріччю з Христом у молитві та Пресвятій Євхаристії.

       Цього дня парафіяни мали чудову нагоду побачити театралізований вертеп, який підготувала дитяча парафіяльна спільнота «На крилах віри» (більше інформації за адресою: https://vk.com/club108776030

       По завершенні святкових Богослужінь, кожен парафіянин повертався додому з храму, несучи в серці атмосферу свята Різдва Христового - атмосферу радості, сердечного миру та Божого благовоління.