Незабутній день у дельфінарії

      28 березня 2017 року з благословення отця Миколи Фреїшина діти-учасники спільноти «На крилах віри», що діє при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я (керівник імость Ірина), здійснили поїздку в м. Трускавець в дельфінарій «Оскар». 

     Дельфінарій – чудове місце, тут діти мали змогу добре відпочити і розважитись. Неймовірне шоу дельфінів та морських котиків вразило дітей. Безперечно, більшість дітей і дорослих вперше бачили таких прекрасних і розумних тварини.

       Після побаченого ніхто не залишився байдужим, всіх переповнювали позитив і гарний настрій. Хоча діти вийшли мокрими з дельфінарію, проте, їхні обличчя випромінювали захоплення і задоволення від побаченого. Додому всі повертались з переповненими радістю серцями і масою незабутніх вражень. У цей незабутній день всі щиро раділи, що побували у такому неповторному місці.

ХРЕСНА ДОРОГА МАТЕРІ І ДИТИНИ

Його вели дорогою, як вбивцю,

І грізний натовп голосно ревів,

І раз-по-раз з ненавистю сміливці

Жбурляли камінь у Царя Царів.

Вінок терновий наливався кров’ю,

Плювалися в обличчя вороги,

А Він дивився лагідно, з любов’ю,

І йшов прощенням стати за гріхи.

           
У суботу, 25 березня 2017 року, з благословення отця Миколи Фреїшина, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я учасники дитячої спільноти «На крилах віри» (керівник імость Ірина) провели Хресну Дорогу МАТЕРІ І ДИТИНИ. Ця Хресна Дорога належить до тих доріг, які найсильніше зворушують людське серце, бо на цій дорозі ми відчуваємо страсті Божого Сина і багатостраждальні муки Богородиці. Ця хресна Дорога була особлива і тим, що у ній брали участь не тільки діти, але і матері дітей, що входять до спільноти.

 

        У суботу ввечері, завершивши свої буденні справи, парафіяни чисельно прийшли до церкви, щоб знову пройти Дорогу Страждань нашого Спасителя, щоб власним серцем пережити і відчути біль материнського серця, що бачить як розпинають Її Сина… 

   Стація за стацією щиро і проникливо промовляли матері до своїх дітей, повчали, роздумували про вічне. Вони ревно молилися, бо хто як не мати сповна розуміє біль і втрату Богородиці на Хресні Дорозі. А діти своїми чистими душами і серцями долучитися до розмови зі своїми матерями і разом йшли стаціями Хресної Дороги Ісуса Христа. Йшли, роздумуючи про добро і зло, йшли, спонукаючи кожного задуматися – чи не катуємо ми і сьогодні Ісуса своїми гріхами, чи не проливаємо Його святу кров, знову і знову ранячи материнське Серце Богородиці.

  

      У Хресній Дорозі взяли участь матері Лаврів Іванна, Попик Надія, Дзуль Надія, Петрушка Марія, Голюк Іванна, Каратник Ганна, Мельник Зоряна, Крайник Ганна, Крайник Ольга, Кондрин Іванна, Сенюк Надія, Ольшанецька Оксана, Сливчук Леся, Мачоган Надія. Своїм старанням, небайдужістю і бажанням долучитися до такої потрібної праці на парафії вони подали гідний приклад у християнському вихованні дітей. Йдучи в ногу з часом, організатори Хресної Дороги вміло використали сучасні технології - на мультимедійному обладнані відтворювали відео та музичний супровід всіх стацій. Опікувалася технічною підтримкою дійства учасниця спільноти Тетяна Сенюк.

                                                

          Усі присутні у сільській святині мали змогу ще раз пригадати, що піст – час прощення. Ісус постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас кличе до добра і любові. Тож відгукнімось на цей поклик, відкриймо наші зболені серця і разом зі Спасителем воскреснемо до нового життя, об’єднаймося духовно, пригорнімо серце до серця, молімось разом, щоб Господь замешкав серед нас, а наша парафія буде направду ЖИВОЮ.

У Великій Тур'ї діти спільноти «На крилах віри» провели ХРЕСНУ ДОРОГУ НЕНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Моя Голгофа, матінко, – це ти, 

А наміри твої – моє падіння. 

Тобі й самій ніколи не втекти, 

Твоя Голгофа – докори сумління…

     18 березня 2017 року на парафії села Велика Тур’я учасники дитячої християнської спільноти «На крилах віри», що діє при церкві Покрови Пресвятої Богородиці, з благословення настоятеля церкви о. Миколи Фреїшина, провели «Хресну Дорогу Ненародженої Дитини». Ідея та постанова цієї зворушливої Хресної Дороги належить керівнику спільноти імості Ірині.     Ця Хресна Дорога, стація за стацією, спонукала всіх людей в кожній небажаній дитині розпізнати страждального Христа.

       Віряни щиро молилися за жінок, котрі переживають жахливу спокусу: вбити власну дитину, за чоловіків, які як Пилат «вмивають руки» і намовляють жінку на гріх, за всіх дітей, які є під загрозою знищення, щоб попри все вони народилися і своїм життям прославили Животворящу Тройцю, Єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа, молилися за дар покаяння, за просвітлення світу, за чистоту і навернення молоді, милилися за всіх, хто стоїть в обороні ненародженої дитини бо кожне людське життя є Безцінним Даром Господа.

    Глибокий зміст розважань кожної стації зворушив присутніх до глибини душі, заставив задуматися про цінність життя, дарованого Богом.

   «Я ще не народився, а вже зазнав смерті» неначе грім лунало у храмі з дитячих уст, котрі так вміло відтворювали хресну дорогу ненародженого дитяти.

   Так, Хресні Дороги різні, але ця заставила здригнутися насамперед серця молодих людей, які так чисельно зійшлися у цей суботній вечір до сільської святині. Розпачливий дитячий зойк «Не вбивай!» ніби вселенський дзвін нагадував усім про те, що життя дає нам Всевишній і тільки Він може його забрати. Одна за одною згасали свічки, як згасають життя ще ненароджених дітей в утробі матері…

   Є велика надія у Бога, що ця Хресна Дорога не тільки пробудила чиєсь приспане батьківське сумління, але і врятувала майбутнє життя.

«Діти – як квіти: поливай, то ростимуть»

«Справжнім подарунком для дитини, яка прийняла

Перше Святе Причастя є зустріч з Ісусом

і треба допомогти дітям зрозуміти істину цієї події…»

єпископ Фернандес

        Перша Сповідь дитини — дуже важлива подія в житті сім’ї. Цьогоріч приготування до Першої Святої Сповіді та Урочистого Святого Причастя разом з священиком парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я здійснює катехит Ольга Лаврів. Дівчина – студентка вузу, навчається в Одесі. 

       Тепер у Ольги канікули і вона зголосилася долучитися до такої важливої і потрібної праці на рідній парафії. На заняттях у школі діти при допомозі катехита дізнаються про Бога та створений Ним навколишній світ, а зокрема людину - Його образ та подобу. Дівчина ставить на уроках перед собою найважливіші завдання: виховувати у дітей почуття любові до Бога й ближнього, бажання молитися, роздумувати над Божим словом, пізнавати нашу Церкву. На заняттях Ольга навчає дітей правд християнської віри, розповідає цікаві біблійної історії – робить все, щоб третьокласникам було цікаво і зрозуміло. 

   «Я, насправді, ніколи не могла припустити, що стану катехиткою, але відчувала у душі великий потяг. Обставини склались таким чином, що моя катехизація розпочалася у 3 класі. Завдяки настановам о. Миколи, а також гарній поведінці учнів, ми щоразу крокуємо назустріч Христові. Це велика відповідальність для мене, але я щиро вдячна Богу за таку чудову можливість – несення слова Божого для маленьких християн», – так стверджує катехит Ольга Лаврів.

            

 Хай Господь щедро нагородить за працю, зішле Свої ласки Вам, сестро Ольго, за добре серце і чисту душу, а Богородиця захистить Своїм омофором наших діточок у цьому суєтливому світі.

НАВЧАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МОЛИТВИ

              Щопонеділка, о 8.30, навчальний процес Великотур’янської ЗОШ І-ІІІ ступеня розпочинається з молитви. Шкільні коридори наповнюються незвичною тишиною. Велика і дружня учнівська родина разом із вчителями стають до спільної молитви. Ці півгодини – це пожива для маленьких дитячих душ, для їх укріплення.

        Шкільні духовні віднови запровадили давно і це вже стало добрим знаком, адже на парафії Покрови Пресвятої Богородиці з молитвою, з вірою розпочинаються всі добрі справи, а особливо навчання у школі. 

          В шкільній капличці о. Микола звершує Молебень до Богородиці. Педагогічний колектив разом з усіма учнями спільно моляться за здоров’я, добре навчання, мир в Україні. Чудовим є те, що діти не є пасивними слухачами, вони активно долучаються до чину відправи, співають, бо вже добре знають, як потрібно молитися. 

      Для того щоб все було так, як ми мріємо, щоб наступне покоління було за нас краще, розумніше, сильніше, чесніше, добріше треба ще багато працювати. Наші діти сьогодні отримують духовне, в тому числі релігійне виховання. Безперечно, такі живі духовні зустрічі – це і є той довгий і непростий шлях до того, щоб ми виплекали справжніх християн, з добрим серцем і чистою душею, а нашу парафію зробили   насправді ЖИВОЮ.

 

 Немає нічого кращого ніж молитва з дитячих уст і як добре, що наші діти моляться.

ВЕЛИКИЙ ПІСТ – ШЛЯХ ДО ГОСПОДНЬОЇ ПАСХИ

«Бачиш, що робить піст – хвороби лікує, бісів проганяє,

лукаві думки видаляє і серце робить чистим»

Афанасій Великий

          

            Ми вступаємо в особлий час, який святими отцями іменується «весною духовною».

       Час Великого посту – Чотиридесятниця має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

     Для зближення з Богом недостатньо просто відмовитися від скоромної їжі. Необхідно душевно очиститися, пробачити всіх своїх ворогів, позбутися від гніву і злості. Молитви повинні містити слова-звернення до Бога про допомогу, про зцілення і очищення. Благодать Господня зійде на всіх тих, хто просить у цей період. Ці великі дні, сповнені покаяння і сугубої молитви, призначені для осмислення всього нашого життєвого шляху: чи правильно ми живемо, в чому помиляємося, як перемогти пристрасті та здобути чесноти?

      Головною умовою справжнього посту для християнина є примирення з ближніми. Для цього перед початком Посту звершується чин прощення. І це прощення, це примирення має бути правдивим, нелицемірним. Нам слід звернути увагу на власні гріхи, молити Бога про прощення, і тоді ми не зможемо – не тільки в піст, але й завжди – осуджувати ближнього, гніватися на брата, не пробачати. Завжди пам’ятаймо слова Господні: “Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам” (Мф. 7, 1-2). 

       Наступають дні Великого посту, і ми починаємо наш шлях до Господньої Пасхи дорогою молитви, стриманості та покаяння. Потрудимось у всякій справі наслідувати приклад земного життя Спасителя, щоб предстати перед Воскреслим Христом з щирим і чистим  серцем, у повноті нашої віри.

Стрітення: зустріч Божого Дитяти і його Пречистої Матері з праведним Симеоном

           Ось і завершилось коло різдвяних свят…

           Впродовж цих днів наші домівки були сповнені радості, колядок і щедрівок. Новонароджений Ісус знову наповнив наші душі надією і сподіваннями на щасливу долю, благополуччя родин, мир і спокій в Україні.

       І вже до нас у Велику Тур’ю прийшло свято Господнього Стрітення, одне з 12 головних церковних свят.Слово "стрітення" на старослов'янській мові означає "зустріч", а друге значення цього слова - "радість". Свято Стрітення Господнього було встановлено на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з'явився на світ. Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що цей малюк стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення в храм, вважається знаковою зустріччю Старого та Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

         У храмі Покрови Пресвятої Богородиці у цей день  було звершено чин освячення свічок.