У Великій Тур'ї діти спільноти «На крилах віри» провели ХРЕСНУ ДОРОГУ НЕНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Моя Голгофа, матінко, – це ти, 

А наміри твої – моє падіння. 

Тобі й самій ніколи не втекти, 

Твоя Голгофа – докори сумління…

     18 березня 2017 року на парафії села Велика Тур’я учасники дитячої християнської спільноти «На крилах віри», що діє при церкві Покрови Пресвятої Богородиці, з благословення настоятеля церкви о. Миколи Фреїшина, провели «Хресну Дорогу Ненародженої Дитини». Ідея та постанова цієї зворушливої Хресної Дороги належить керівнику спільноти імості Ірині.     Ця Хресна Дорога, стація за стацією, спонукала всіх людей в кожній небажаній дитині розпізнати страждального Христа.

       Віряни щиро молилися за жінок, котрі переживають жахливу спокусу: вбити власну дитину, за чоловіків, які як Пилат «вмивають руки» і намовляють жінку на гріх, за всіх дітей, які є під загрозою знищення, щоб попри все вони народилися і своїм життям прославили Животворящу Тройцю, Єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа, молилися за дар покаяння, за просвітлення світу, за чистоту і навернення молоді, милилися за всіх, хто стоїть в обороні ненародженої дитини бо кожне людське життя є Безцінним Даром Господа.

    Глибокий зміст розважань кожної стації зворушив присутніх до глибини душі, заставив задуматися про цінність життя, дарованого Богом.

   «Я ще не народився, а вже зазнав смерті» неначе грім лунало у храмі з дитячих уст, котрі так вміло відтворювали хресну дорогу ненародженого дитяти.

   Так, Хресні Дороги різні, але ця заставила здригнутися насамперед серця молодих людей, які так чисельно зійшлися у цей суботній вечір до сільської святині. Розпачливий дитячий зойк «Не вбивай!» ніби вселенський дзвін нагадував усім про те, що життя дає нам Всевишній і тільки Він може його забрати. Одна за одною згасали свічки, як згасають життя ще ненароджених дітей в утробі матері…

   Є велика надія у Бога, що ця Хресна Дорога не тільки пробудила чиєсь приспане батьківське сумління, але і врятувала майбутнє життя.

«Діти – як квіти: поливай, то ростимуть»

«Справжнім подарунком для дитини, яка прийняла

Перше Святе Причастя є зустріч з Ісусом

і треба допомогти дітям зрозуміти істину цієї події…»

єпископ Фернандес

        Перша Сповідь дитини — дуже важлива подія в житті сім’ї. Цьогоріч приготування до Першої Святої Сповіді та Урочистого Святого Причастя разом з священиком парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я здійснює катехит Ольга Лаврів. Дівчина – студентка вузу, навчається в Одесі. 

       Тепер у Ольги канікули і вона зголосилася долучитися до такої важливої і потрібної праці на рідній парафії. На заняттях у школі діти при допомозі катехита дізнаються про Бога та створений Ним навколишній світ, а зокрема людину - Його образ та подобу. Дівчина ставить на уроках перед собою найважливіші завдання: виховувати у дітей почуття любові до Бога й ближнього, бажання молитися, роздумувати над Божим словом, пізнавати нашу Церкву. На заняттях Ольга навчає дітей правд християнської віри, розповідає цікаві біблійної історії – робить все, щоб третьокласникам було цікаво і зрозуміло. 

   «Я, насправді, ніколи не могла припустити, що стану катехиткою, але відчувала у душі великий потяг. Обставини склались таким чином, що моя катехизація розпочалася у 3 класі. Завдяки настановам о. Миколи, а також гарній поведінці учнів, ми щоразу крокуємо назустріч Христові. Це велика відповідальність для мене, але я щиро вдячна Богу за таку чудову можливість – несення слова Божого для маленьких християн», – так стверджує катехит Ольга Лаврів.

            

 Хай Господь щедро нагородить за працю, зішле Свої ласки Вам, сестро Ольго, за добре серце і чисту душу, а Богородиця захистить Своїм омофором наших діточок у цьому суєтливому світі.

НАВЧАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МОЛИТВИ

              Щопонеділка, о 8.30, навчальний процес Великотур’янської ЗОШ І-ІІІ ступеня розпочинається з молитви. Шкільні коридори наповнюються незвичною тишиною. Велика і дружня учнівська родина разом із вчителями стають до спільної молитви. Ці півгодини – це пожива для маленьких дитячих душ, для їх укріплення.

        Шкільні духовні віднови запровадили давно і це вже стало добрим знаком, адже на парафії Покрови Пресвятої Богородиці з молитвою, з вірою розпочинаються всі добрі справи, а особливо навчання у школі. 

          В шкільній капличці о. Микола звершує Молебень до Богородиці. Педагогічний колектив разом з усіма учнями спільно моляться за здоров’я, добре навчання, мир в Україні. Чудовим є те, що діти не є пасивними слухачами, вони активно долучаються до чину відправи, співають, бо вже добре знають, як потрібно молитися. 

      Для того щоб все було так, як ми мріємо, щоб наступне покоління було за нас краще, розумніше, сильніше, чесніше, добріше треба ще багато працювати. Наші діти сьогодні отримують духовне, в тому числі релігійне виховання. Безперечно, такі живі духовні зустрічі – це і є той довгий і непростий шлях до того, щоб ми виплекали справжніх християн, з добрим серцем і чистою душею, а нашу парафію зробили   насправді ЖИВОЮ.

 

 Немає нічого кращого ніж молитва з дитячих уст і як добре, що наші діти моляться.

ВЕЛИКИЙ ПІСТ – ШЛЯХ ДО ГОСПОДНЬОЇ ПАСХИ

«Бачиш, що робить піст – хвороби лікує, бісів проганяє,

лукаві думки видаляє і серце робить чистим»

Афанасій Великий

          

            Ми вступаємо в особлий час, який святими отцями іменується «весною духовною».

       Час Великого посту – Чотиридесятниця має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

     Для зближення з Богом недостатньо просто відмовитися від скоромної їжі. Необхідно душевно очиститися, пробачити всіх своїх ворогів, позбутися від гніву і злості. Молитви повинні містити слова-звернення до Бога про допомогу, про зцілення і очищення. Благодать Господня зійде на всіх тих, хто просить у цей період. Ці великі дні, сповнені покаяння і сугубої молитви, призначені для осмислення всього нашого життєвого шляху: чи правильно ми живемо, в чому помиляємося, як перемогти пристрасті та здобути чесноти?

      Головною умовою справжнього посту для християнина є примирення з ближніми. Для цього перед початком Посту звершується чин прощення. І це прощення, це примирення має бути правдивим, нелицемірним. Нам слід звернути увагу на власні гріхи, молити Бога про прощення, і тоді ми не зможемо – не тільки в піст, але й завжди – осуджувати ближнього, гніватися на брата, не пробачати. Завжди пам’ятаймо слова Господні: “Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам” (Мф. 7, 1-2). 

       Наступають дні Великого посту, і ми починаємо наш шлях до Господньої Пасхи дорогою молитви, стриманості та покаяння. Потрудимось у всякій справі наслідувати приклад земного життя Спасителя, щоб предстати перед Воскреслим Христом з щирим і чистим  серцем, у повноті нашої віри.

Стрітення: зустріч Божого Дитяти і його Пречистої Матері з праведним Симеоном

           Ось і завершилось коло різдвяних свят…

           Впродовж цих днів наші домівки були сповнені радості, колядок і щедрівок. Новонароджений Ісус знову наповнив наші душі надією і сподіваннями на щасливу долю, благополуччя родин, мир і спокій в Україні.

       І вже до нас у Велику Тур’ю прийшло свято Господнього Стрітення, одне з 12 головних церковних свят.Слово "стрітення" на старослов'янській мові означає "зустріч", а друге значення цього слова - "радість". Свято Стрітення Господнього було встановлено на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з'явився на світ. Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що цей малюк стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення в храм, вважається знаковою зустріччю Старого та Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

         У храмі Покрови Пресвятої Богородиці у цей день  було звершено чин освячення свічок.

Щоб підтримати духовні сили ув’язнених: пенітенціарне душпастирство

        19 січня 2017 року у капличці Долинського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№ 118) отець-капелан Микола Фреїшин здійснив Йорданське освячення води. У спільній молитві керівництво закладу та ув'язнені пережили радість Водохреща та Богоявлення.

                        

            Відомо, що в стінах пенітенціарних установ люди найбільше звертаються та надіються на допомогу Бога, осмислюють свої вчинки та роблять певні висновки. Тому церква завжди стоїть поруч з тими, хто в силу різних життєвих обставин позбавлений радості перебувати на волі, для кого слово «свобода» є таким бажаним і очікуваним, церква завжди стоїть поруч з тими, хто сьогодні є у великому розпачі.

        Звертаючись до присутніх, у своїй проповіді священик детально зупинився на духовному значенні святкування Богоявлення та окропив Йорданською водою всіх присутніх та побажав сильної віри та надії на Бога.

     Важливою є віра для тих, хто черпає воду благословення, бо тоді у серце приходить радість, бо від Господа невидимо подається благодать, що стається моментом спасіння.

О водичко-Йорданичко, вбережи нас, ізціли!

«Це є Син мій улюблений, якого Я собі вподобав» 

(Мт 3,17)

   

У день Богоявлення Господнього, 19 січня, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я  відбулась святкова літургія та водосвяття з нагоди цього величного свята.

    Це свято пов'язане з подією хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан, яке він прийняв з рук Іоана Предтечі.

      У цей день ми чуємо, як Євангеліє сповіщає, що Іоан злив воду йорданську на голову Ісуса, а Той вийшов з води – небеса відкрилися і людству об’явилася Пресвята Трійця – Богоявління у трьох особах. Отець промовляє, Дух Святий сходить над водами, а Син Божий хрещається у Йордані від Іоана. Коли Ісус вийшов з води, відкрилося небо і пролунав голос з небес: «Це є Син мій улюблений, якого Я собі вподобав» (Мт 3,17).

       По закінченні Літургії в особливій та чудодійній атмосфері вірні вийшли на «український Йордан» на церковне подвір'я та доєдналися до таїнства водохрестя. 

 

        По завершенні, освячену воду вірні понесли по своїх домівках.. Водицею-йорданицею освячуються наші серця, наш життєвий простір, бо як колись Христос явився у Йордані, так само й сьогодні він хоче явитися у нашому житті, щоб зробити його світлим, плідним, повним Божої сили і Божого слова

       Сила віри і молитви за допомогою води зцілюють душі людей від гріхів. Тому у празник Богоявлення споживаємо освячену воду і окроплюємо нею свої помешкання, подвір’я. Свячену воду треба застосовувати упродовж року. Не лише вживати її на Водохреще. Годиться, щоб нею причащатися протягом року, навіть кожного дня споживати її з великою вірою у Провидіння Боже. Слід пам'ятати, що свячена вода зцілює від недуг фізичних та тілесних.