На початок Церковного року

    13 вересня в переддень нового Церковного року у храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я відбулась Свята Літургія у наміререннях подяки за ласки Небесному Отцеві та опіку Матері Божої для церковного братства та сестринства громади села Велика Тур’я.

     14 вересня, в перший день нового Літургійного року, Українська Греко-Католицька Церква разом із світовою спільнотою відзначала День Бога Творця, як свято прослави й подяки нашому Небесному Отцеві за отримані дари, якими щоденно користуємося. 

    Осінній місяць вересень є не лише звичайним, календарним початком нової пори року, а й важливою подією у житті нашої Церкви. Саме 1 (14) вересня Церква святкує початок, «найменування», нового Церковного року, який розпочинає своєрідне коло літургійних богослужінь.

     Установлення дати, якою розпочинається Церковний рік на 1 вересня (за новим стилем) чи на 14 – за старим, має давню історію, початки якої сягають ще часів Римської імперії.

     Варто знати, що вересневий початок Церковного року є характерний лише для Церков східної традиції. Західна Церква розпочинає його першою неділею різдвяного посту (адвенту). Вже з восьмого століття на Сході з’являються згадки про 1 вересня як церковне свято, яке має свою окрему службу.

     «Всієї твари Створителю, що у своїй владі встановив времена і літа, благослови вінець року благости Твоєї, Господи, охороняючи в мирі благовірний народ, городи, села і всі обителі Твої, молитвами Богородиці, і спаси нас», – говориться у тропарі Індикту. На Першому Нікейському Соборі 325 року, із вдячности Константинові за легалізацію і дозвіл сповідувати християнство, отці Церкви прийняли цю дату за початок нового Церковного року.

     Поглянувши у церковний календар, бачимо, що всі дні, починаючи з 1(14) вересня і закінчуючи 31 серпня (13 вересня) є присвячені певній події з життя Христа і Богородиці, а також великій кількості святих.

     Своїм розмаїттям наш літургійний рік показує живу і діяльну Церкву на землі, яка в особливий спосіб прославляє Пресвяту Трійцю і Церкву Небесну. Літургійний рік – це єднання багатьох сердець у палкій молитві і прославі Творця. Це час, коли тисячами голосів лунає могутній гімн подяки, що його оспіває уся Церква.

     У спільній молитві учасники церковної управи храму Покрови Пресвятої Богородиці разом із настоятелем о. Миколою Фреїшиним підносили щиру подяку нашому Небесному Отцеві за отримані дари, якими послуговуються щоденно і повсякчас. 

     «Нехай Божа мудрість поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від неправд та обману,»  – щиро молились парафіяни у рідному храмі.

      Більше дізнатись про Літургійний рік як знак живої Церкви ви можете дізнатись з Інтернет-джерела: http://magazine.lds.lviv.ua/articles/3_08/page14.html

Катехизація в школі

     8 вересня 2014 року розпочались катехитичні зустрічі у школі села Велика Тур’я. Катехизація сьогодні – це виховання у вірі, це жива участь в житті християнської спільноти у всіх її вимірах (літургійному, соціальному, духовному, місійному), вона стає середовищем дозрівання і зросту людини у вірі та діленням нею з іншими.

     Покликання і завдання священика у катехизації – бути «вихователем віри». Він покликаний дбати «чи то особисто, чи за допомогою інших, щоб у Святому Дусі настановити кожного віруючого до виконування свого покликання відповідно до Євангелії, до щирої і діяльної любові й до свободи, якою Христос нас визволив», – так стверджує Декрет Другого Ватиканського Собору про служіння і життя пресвітерів Presbyterorum ordinis. Христос через Тайну священства доручив священикам своїм апостольським наказом: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповідав» (Мт 28:19-20).

     З метою катехизації дітей у школі села Велика Тур’я розпочато  систематичні зустрічі священика з школярами. Відтепер, кожного понеділка діти при зустрічі із місцевим парохом отцем Миколою Фреїшиним матимуть змогу взяти участь у молебні в наміренні доброго навчання і гідної поведінки, отримати катехетичні науки та Боже благословення. 

     У формі релігійних бесід на духовну тематику о. Микола ближче познайомить дітей зі Святим Письмом, допоможе дізнатись більше про будову і зміст біблійних книг, розважати над Божим словом у молитві, а також спільно роздумувати над Святим Письмом.

     На першій зустрічі діти разом із священиком розважали над темою спілкування між людьми, яким воно повинно бути у відповідності до Божого вчення. Діти також почули  цікаві приклади із життя про правдивість і корисливість у людському спілкуванні.

     Завдяки тісній співпраці та підтримці дирекції, колективу вчителів місцевої школи катехизація для учнів початкових класів Великотур’янської загальноосвітньої школи пройшла цікаво та пізнавально. Діти почерпнули нову інформацію на духовну тематику, добре засвоїли вивчений матеріал і спільно молились.

Благослови, Господи, на добрий початок навчального року

     Ось і закінчилось літо, прийшла золота осінь. Цього року Свято Знань у Великій Тур’ї було по особливому патріотичним. Хоча на сході України тривають бої, гинуть наші співвітчизники і не в усіх школах пролунав Перший дзвінок, Першовересень у місцевій школі відбувся. Він  розпочався урочистою лінійкою. Для учнів звучали привітання та напутні слова від вчителів, батьків. Місцевий священик о. Микола за християнським звичаєм звернувся до всіх зі словом Божим, заохотив всіх до молитви та благословив учнів свяченою водою. А згодом відбувся перший урок «Україна – єдина країна», який додав кожному відчуття відповідальності і тривоги за свою Батьківщину.

     Згодом у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулась Божественна Літургія  в наміренні учнів та вчителів, на якій першокласники, учні випускного класу разом із своїми класоводами, вчителями, батьками спільно молились і випрошували у Господа ласки та благодаті, а також добрих успіхів у навчанні.

     З особливим старанням підготовилися до Свята Знань великотур’янці – це був справжній парад вишиванок, майоріли жовто-блакитні кульки та квіти.  Батьки і одинадцятикласники подбали про чудові стилізовані українські костюми. Дівчата та юнаки своїм виглядом стверджували – ми справжні українці!

     З великою радістю споглядали учасники Свята Знань і на тих, хто вперше ступив на шкільне подвір’я. Першокласники – гомінкі і непосидючі, вони враз стали серйозними і трохи дорослішими. В українських костюмах, наче маки, вони уважно дивились на старшокласників та прислухались до вчителів. А попереду їх чекає довга дорога до ЗНАНЬ.

    Нехай Господь благословить зростання наших учнів у чеснотах мудрості, знання, розуміння та кмітливості!

Боже великий, єдиний, нам Україну храни

    24 серпня, у неділю, громада села Велика Тур,я разом з усім народом України святкувала День народження рідної країни. В цей день на Святу Літургію віряни прийшли з особливими думками, надіями і сподіваннями – піднести до Господа найщиріші молитви за Неньку Україну, свободу і справжню незалежність. Кожен, хто прийшов у цей день до Божого храму мав у серці велику тривогу, біль і розпуку від того, що зараз відбувається на сході України. Це – велика трагедія і ніхто не має права звикати до цього, змиритися з цим. А тому і моляться парафіяни ще ревніше, з глибокою вірою і надією. 

     Після Служби Божої біля символічної могили борцям за незалежність України о. Микола Фреїшин відправив панахиду за усіма великими синами, які поклали своє життя на вівтар Свободи України. Парафіяни спільно помолися за  синів Великої Тур’ї, що зараз захищають нас і всю державу від ненависного і підступного ворога. У кожного в душі, поряд із патріотичними почуттями любові до своєї держави, поселилась тривога за майбутнє рідної держави. 

     Згодом, у Народному Домі села Велика Тур’я відбувся святковий концерт з нагоди Дня Незалежності, який підготували творчі колективи села.

Святкували Преображення Господнє

«Яви нам, Господи, світло лиця твого!» (Пс. 4,7)

      19 серпня 2014 року на парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я віряни відзначили свято Преображення Господнього.  

     Другий Спас або Яблучний Спас – давнє народне свято. В церковному ж календарі це свято отримало назву Преображення Господнього.

     Через кілька днів після того, як предсказав Ісус апостолам свої страсті і смерть, Він взяв із собою Петра, Якова й Йоана та вийшов з ними на гору Тавор. Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли вони прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився. Святий євангелист Матей про чудесну Христову переміну каже: "І преобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2).  Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля і почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила їх, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5). У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

     Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

     У Великій Тур’ї, ще зранку, з усіх куточків мальовничого села до храму поспішали вірні, несучи в руках уквітчані соняшниками, чорнобривцями, айстрами, зеленим барвінком, духмяним «васильком», головками маку та польовим зіллям повні кошики з яблуками та медом. Та це й не дивно, адже у народі це свято називають яблучним Спасом. Сільські ґазди та ґаздині постаралися якнайкраще прибрати свої родинні кошики: тут і мед, що наносили в соти бджілки-трудівниці із навколишніх квітучих лук та полів, і дари садів, і обжинкові віночки з різнотрав’я,а хтось поклав колоски з жита й пшениці. Хоча триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія, парафіяни оділи святкові вишиванки, а кошики, мов барвистий килим , що зітканий із щедрих дарів батьківської землі – милували око, зачаровували…

     У храмі відбулась Божественна Літургія. На святкове богослужіння  прийшла велика кількість парафіян. Багато вірян приступили до святого причастя. Настоятель храму о. Микола Фреїшин виголосив духовну науку, на якій зауважив, що свято Христового преображення насамперед нагадує нам про те, що так само, як Ісус та його апостоли, ми мусимо по-християнськи пройти свій життєвий шлях, гідно зносити терпіння, завжди пам’ятати, що наше страждання скоро скінчиться і ми ввійдемо до вічного щастя, яке буде для нас превеликою нагородою за нашу вірність Господові.
      Потім на подвір'ї сільської святині відбувся чин освячення плодів. Кришталеві краплинки свяченої води рясно злітали і падали на святкові кошики з рум’янощокими яблуками, стиглими грушами, сливами, янтарним медом; окроплювали, додаючи сили, надії і радості, всіх, хто прийшов віддати шану і молитви Преображенню Господньому.

 

     Після літургії родини у своїх домівках урочисто сіли за святковий стіл, помолились і споживали освячені яблука з медом.

     Хай величне свято Преображення Господа Нашого Ісуса Христа сповнить наші душі безконечним Господнім світлом, щоб несучи його у своїх серцях, ми здобули вічну нагороду в небі. 

Знаменна подія у Великій Тур’ї: ми зустрічали прочан

    Вперше за всю історію у громаді села Велика Тур’я  відбулась знаменна і незабутня подія – 3 серпня 2014 року наші парафіяни зустрічали і приймали на ночівлю духовних трударів – учасників дев’ятої Міжнародної десятиденної пішої прощі родин мігрантів. Ця незвичайна подія викликала у душах людей піднесення і відчуття сопричастя до великої Богоугодної справи.  

     Як відомо, щороку для цієї прощі обирається інший, ніж попереднього року,  маршрут. Цьогорічний –  складає орієнтовно 250 км, і є різнобарвний: це і траса, це і поле, це і 15 км лісу. Але головне для жителів громади – вона пролягала через Велику Тур’ю.

      В цей день у громаді панувало піднесення, святковість і відчуття гордості за весь наш український народ, навіть сонячний день сприяв достойній зустрічі поважних гостей-прочан. І ось всі дружньо зібралися біля храму. Незбагненної краси і величі дійство відбулось на теренах села: кожен, хто йшов на зустріч – від найменшого до найстаршого – всі одягли вишиванки.  Взявши процесії, з великим набожеством та повагою до паломників, вирушили великотур’янці дружньою громадою  на зустріч вірним. 

    Коли йшли гуртом  на довгоочікувану зустріч, то серця переповнювались Духом любові до Бога і ближнього, а також  прагненням долучитись до великої справи. Барвистою стрічкою між зелених полів вилась колона мешканців Великої Тур’ї на зустріч прочанам. Далеко за селом відбулась зворушлива зустріч, діти встеляли прочанам дорогу пелюстками троянд, піднесено співали Божі пісні, до небес злітали тисячі молитов. 

     Гостинно  прийняли у свої домівки жителі села довгоочікуваних гостей, ніхто не залишився осторонь доброї справи. Молоді люди склали чудові вірші про нелегку долю заробітчан і з великим натхненням продекламували їх паломникам під час духовної зустрічі у храмі. Почуте і побачене викликало сльози розчулення у гостей села. 

      Були під час перебування паломників у селі  і нічні чування, духовні розважання, знайомства, розповіді… Вражала і дивувала Сила Духу і Віри прочан, готовність до духовного подвигу. А ще вік паломників  – зовсім маленькі діти, молодь, цілі родини, і люди у поважному віці; здорові і з тілесними недугами, своїми просьбами і наміреннями – всі вони крок за кроком, метр за метром йдуть сотні кілометрів на зустріч із Небесною Матінкою у Зарваницю і кожен твердо вірить – «по вірі воздасться». 

     А на другий день, зранку, відбулась у місцевому храмі спільна Божественна Літургія, під час якої до Святого причастя приступило понад 400 паломників. І тут парафіяни села вирішили провести прочан, ще раз укріпити їх у намірі дійти до святого місця і випросити у Божої Матері щедрих ласк для родин, що розкидані по цілому світу… 

     Хутко, щоб не стратити дорогоцінного часу, проща рушила далі, а парафіяни провели їх  за село та довго дивились у слід і в думках молились разом з паломниками, що швидко віддалялися від села… 

     Ця незабутня подія вже стала історією громади села Велика Тур’я.

     Цій зустрічі передувала у селі велика і дружня підготовча робота, адже необхідно було подбати, щоб не одна сотня стомлених пішою ходою людей мала можливість відпочити, отримати поживу для душі і тіла, а вранці вирушити далі, до Зарваниці. 

     Були, правда, напередодні у місцевого священика о. Миколи Фреїшина переживання і тривога в тому намірі,  що не вистачить сил достойно прийняти паломників. Та проведена парафіянами церкви Покрови Пресвятої Богородиці благодійна робота перевершила всі сподівання. Всі гуртом добре потрудилися: причепурили рідне село, домівки, Божий храм. Подбали парафіяни Великої Тур’ї і про те, щоб учасники прощі змогли з легкістю подолати наступний відтинок дороги, що веде від села через ліс – у село Кадобне. Великоту’рянські ґазди напередодні прочистили окремі відтинки лісової дороги, а в окремих місцях довелося, навіть, завезти не одну машину гравію, щоб краще облаштувати дорогу. Вдячні місцеві жителі і своїм сусідам із села Белеїв, які завітали з пропозиціями також прийняти при необхідності у своїх домівках паломників.

    
     Церковна управа, настоятель церкви о. Микола вдячні всім, хто долучився до прекрасної місії і достойно прийняли у рідному селі і своїх домівках духовних трударів – учасників щорічної Міжнародної пішої прощі родин мігрантів і заробітчан України. 

     Хай Господь всім воздасть сторицею за молитви і працю! 

Парафіяни села Велика Тур’я моляться за українських воїнів

     Впродовж тижня, з 28 липня по 2 серпня 2014 року, громада парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я підносить щоденні щирі молитви за синів і дочок – воїнів Української армії, за мир і спокій у державі. 

     З давніх-давен село Велика Тур’я славиться своїми людьми, своєю історією, своїм багатим минулим і сьогоденням. Та понад усе славне село тим, що  тут люди мають у серцях велику і тверду віру у Господа Нашого Ісуса Христа, Богородицю.

     У селі на честь небесних покровителів люди звели  дві каплички, встановили біля своїх домівок сім фігурок Божої Матері, а також багато пам’ятних Хрестів. На цих місяцях відправляються молебні, Акафісти, моляться Вервиці.

     А нещодавно, громадою вирішили – біля капличок та фігурок Божої Матері впродовж тижня спільно молитовно просити Небесного Отця та Богородицю про щасливе вирішення важкого стану в нашій державі. 

      Стомлені щоденними клопотами, працею по господарству, але сильні у вірі, парафіяни, взявши в руки Молитовники, Вервички, кожного дня о вісімнадцятій годині вирушають до наступного святого місця у рідному селі.

      І линуть до Богородиці щирі молитви Вервиці…

      Вірні щиро моляться, щоби Богородиця своїм Святим Покровом захистила наших синів від смертоносної зброї, щоб поранені якнайшвидше одужували, щоб ніколи не здійснилися злі наміри у ворогів нашої Неньки-України, а ті, що загинули в бою – «оселились, де праведні спочивають».

      Спільна щоденна молитва додає парафіянам сили і впевненості в тому, що просьби будуть вислухані. Адже впродовж усього нашого життя ми не раз переконуємось, що після кожної тривалої і щирої молитви, в той чи інший спосіб, сповняються Христові слова: «Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мт. 7,7).

      Тож, підтримаймо всі разом парафіян села Велика Тур’я і молімось спільно:

Молитва за полеглих героїв

     Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти сказав: "Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх", і Сам дав приклад тієї жертвенної любові. Тебе просимо: глянь ласкавим Твоїм оком на велику любов тих, які загинули тут і по всій Україні, що у знаних і незнаних, пам'ятних і забутих могилах сплять – батьків, братів і синів наших, тих, що впали в боях, загинули в тюрмах і на засланні, в снігах Сибіру. Злучи їх невинну кроваву жертву зі Своєю Жертвою на Голгофті. Дай, щоб не даремною була ця їхня жертва, а щоб на обильно кров'ю героїв политій землі виросли квіти братньої любові і зійшло сонце волі і долі народу. А їх, Господи, причисли до грона Своїх вірних слуг і наслідників. Вони гідно пройшли тернистий шлях життя, а своєю геройською смертю дали найвище свідоцтво правдивості і святості Твоєї найбільшої і єдиної заповіді любові. Тож не погорди цією їхньою жертвою, а прийми їх, як прийняв Ти жертву праведного Авеля, і ради неї, а радше ради Свого Превеликого Милосердя і чоловіколюбія, прости їм усі гріхи і провини добровільні і недобровільні та упокій душі їх у мирі і посели в місці Твоєї слави, де спочивають душі великих Твоїх праведників, предків наших, Князів, великого рівноапостольного Володимира, Бориса і Гліба, преподобних Антонія і Теодозія Печерських і всіх святих, щоб вони разом, оглядаючи невимовну красу Твого Лиця та насолоджуючись небесною радістю, славили Тебе по віки вічні. Амінь.