Святкували Преображення Господнє

«Яви нам, Господи, світло лиця твого!» (Пс. 4,7)

      19 серпня 2014 року на парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я віряни відзначили свято Преображення Господнього.  

     Другий Спас або Яблучний Спас – давнє народне свято. В церковному ж календарі це свято отримало назву Преображення Господнього.

     Через кілька днів після того, як предсказав Ісус апостолам свої страсті і смерть, Він взяв із собою Петра, Якова й Йоана та вийшов з ними на гору Тавор. Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли вони прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився. Святий євангелист Матей про чудесну Христову переміну каже: "І преобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2).  Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля і почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила їх, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5). У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

     Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

     У Великій Тур’ї, ще зранку, з усіх куточків мальовничого села до храму поспішали вірні, несучи в руках уквітчані соняшниками, чорнобривцями, айстрами, зеленим барвінком, духмяним «васильком», головками маку та польовим зіллям повні кошики з яблуками та медом. Та це й не дивно, адже у народі це свято називають яблучним Спасом. Сільські ґазди та ґаздині постаралися якнайкраще прибрати свої родинні кошики: тут і мед, що наносили в соти бджілки-трудівниці із навколишніх квітучих лук та полів, і дари садів, і обжинкові віночки з різнотрав’я,а хтось поклав колоски з жита й пшениці. Хоча триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія, парафіяни оділи святкові вишиванки, а кошики, мов барвистий килим , що зітканий із щедрих дарів батьківської землі – милували око, зачаровували…

     У храмі відбулась Божественна Літургія. На святкове богослужіння  прийшла велика кількість парафіян. Багато вірян приступили до святого причастя. Настоятель храму о. Микола Фреїшин виголосив духовну науку, на якій зауважив, що свято Христового преображення насамперед нагадує нам про те, що так само, як Ісус та його апостоли, ми мусимо по-християнськи пройти свій життєвий шлях, гідно зносити терпіння, завжди пам’ятати, що наше страждання скоро скінчиться і ми ввійдемо до вічного щастя, яке буде для нас превеликою нагородою за нашу вірність Господові.
      Потім на подвір'ї сільської святині відбувся чин освячення плодів. Кришталеві краплинки свяченої води рясно злітали і падали на святкові кошики з рум’янощокими яблуками, стиглими грушами, сливами, янтарним медом; окроплювали, додаючи сили, надії і радості, всіх, хто прийшов віддати шану і молитви Преображенню Господньому.

 

     Після літургії родини у своїх домівках урочисто сіли за святковий стіл, помолились і споживали освячені яблука з медом.

     Хай величне свято Преображення Господа Нашого Ісуса Христа сповнить наші душі безконечним Господнім світлом, щоб несучи його у своїх серцях, ми здобули вічну нагороду в небі. 

Знаменна подія у Великій Тур’ї: ми зустрічали прочан

    Вперше за всю історію у громаді села Велика Тур’я  відбулась знаменна і незабутня подія – 3 серпня 2014 року наші парафіяни зустрічали і приймали на ночівлю духовних трударів – учасників дев’ятої Міжнародної десятиденної пішої прощі родин мігрантів. Ця незвичайна подія викликала у душах людей піднесення і відчуття сопричастя до великої Богоугодної справи.  

     Як відомо, щороку для цієї прощі обирається інший, ніж попереднього року,  маршрут. Цьогорічний –  складає орієнтовно 250 км, і є різнобарвний: це і траса, це і поле, це і 15 км лісу. Але головне для жителів громади – вона пролягала через Велику Тур’ю.

      В цей день у громаді панувало піднесення, святковість і відчуття гордості за весь наш український народ, навіть сонячний день сприяв достойній зустрічі поважних гостей-прочан. І ось всі дружньо зібралися біля храму. Незбагненної краси і величі дійство відбулось на теренах села: кожен, хто йшов на зустріч – від найменшого до найстаршого – всі одягли вишиванки.  Взявши процесії, з великим набожеством та повагою до паломників, вирушили великотур’янці дружньою громадою  на зустріч вірним. 

    Коли йшли гуртом  на довгоочікувану зустріч, то серця переповнювались Духом любові до Бога і ближнього, а також  прагненням долучитись до великої справи. Барвистою стрічкою між зелених полів вилась колона мешканців Великої Тур’ї на зустріч прочанам. Далеко за селом відбулась зворушлива зустріч, діти встеляли прочанам дорогу пелюстками троянд, піднесено співали Божі пісні, до небес злітали тисячі молитов. 

     Гостинно  прийняли у свої домівки жителі села довгоочікуваних гостей, ніхто не залишився осторонь доброї справи. Молоді люди склали чудові вірші про нелегку долю заробітчан і з великим натхненням продекламували їх паломникам під час духовної зустрічі у храмі. Почуте і побачене викликало сльози розчулення у гостей села. 

      Були під час перебування паломників у селі  і нічні чування, духовні розважання, знайомства, розповіді… Вражала і дивувала Сила Духу і Віри прочан, готовність до духовного подвигу. А ще вік паломників  – зовсім маленькі діти, молодь, цілі родини, і люди у поважному віці; здорові і з тілесними недугами, своїми просьбами і наміреннями – всі вони крок за кроком, метр за метром йдуть сотні кілометрів на зустріч із Небесною Матінкою у Зарваницю і кожен твердо вірить – «по вірі воздасться». 

     А на другий день, зранку, відбулась у місцевому храмі спільна Божественна Літургія, під час якої до Святого причастя приступило понад 400 паломників. І тут парафіяни села вирішили провести прочан, ще раз укріпити їх у намірі дійти до святого місця і випросити у Божої Матері щедрих ласк для родин, що розкидані по цілому світу… 

     Хутко, щоб не стратити дорогоцінного часу, проща рушила далі, а парафіяни провели їх  за село та довго дивились у слід і в думках молились разом з паломниками, що швидко віддалялися від села… 

     Ця незабутня подія вже стала історією громади села Велика Тур’я.

     Цій зустрічі передувала у селі велика і дружня підготовча робота, адже необхідно було подбати, щоб не одна сотня стомлених пішою ходою людей мала можливість відпочити, отримати поживу для душі і тіла, а вранці вирушити далі, до Зарваниці. 

     Були, правда, напередодні у місцевого священика о. Миколи Фреїшина переживання і тривога в тому намірі,  що не вистачить сил достойно прийняти паломників. Та проведена парафіянами церкви Покрови Пресвятої Богородиці благодійна робота перевершила всі сподівання. Всі гуртом добре потрудилися: причепурили рідне село, домівки, Божий храм. Подбали парафіяни Великої Тур’ї і про те, щоб учасники прощі змогли з легкістю подолати наступний відтинок дороги, що веде від села через ліс – у село Кадобне. Великоту’рянські ґазди напередодні прочистили окремі відтинки лісової дороги, а в окремих місцях довелося, навіть, завезти не одну машину гравію, щоб краще облаштувати дорогу. Вдячні місцеві жителі і своїм сусідам із села Белеїв, які завітали з пропозиціями також прийняти при необхідності у своїх домівках паломників.

    
     Церковна управа, настоятель церкви о. Микола вдячні всім, хто долучився до прекрасної місії і достойно прийняли у рідному селі і своїх домівках духовних трударів – учасників щорічної Міжнародної пішої прощі родин мігрантів і заробітчан України. 

     Хай Господь всім воздасть сторицею за молитви і працю! 

Парафіяни села Велика Тур’я моляться за українських воїнів

     Впродовж тижня, з 28 липня по 2 серпня 2014 року, громада парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велика Тур’я підносить щоденні щирі молитви за синів і дочок – воїнів Української армії, за мир і спокій у державі. 

     З давніх-давен село Велика Тур’я славиться своїми людьми, своєю історією, своїм багатим минулим і сьогоденням. Та понад усе славне село тим, що  тут люди мають у серцях велику і тверду віру у Господа Нашого Ісуса Христа, Богородицю.

     У селі на честь небесних покровителів люди звели  дві каплички, встановили біля своїх домівок сім фігурок Божої Матері, а також багато пам’ятних Хрестів. На цих місяцях відправляються молебні, Акафісти, моляться Вервиці.

     А нещодавно, громадою вирішили – біля капличок та фігурок Божої Матері впродовж тижня спільно молитовно просити Небесного Отця та Богородицю про щасливе вирішення важкого стану в нашій державі. 

      Стомлені щоденними клопотами, працею по господарству, але сильні у вірі, парафіяни, взявши в руки Молитовники, Вервички, кожного дня о вісімнадцятій годині вирушають до наступного святого місця у рідному селі.

      І линуть до Богородиці щирі молитви Вервиці…

      Вірні щиро моляться, щоби Богородиця своїм Святим Покровом захистила наших синів від смертоносної зброї, щоб поранені якнайшвидше одужували, щоб ніколи не здійснилися злі наміри у ворогів нашої Неньки-України, а ті, що загинули в бою – «оселились, де праведні спочивають».

      Спільна щоденна молитва додає парафіянам сили і впевненості в тому, що просьби будуть вислухані. Адже впродовж усього нашого життя ми не раз переконуємось, що після кожної тривалої і щирої молитви, в той чи інший спосіб, сповняються Христові слова: «Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мт. 7,7).

      Тож, підтримаймо всі разом парафіян села Велика Тур’я і молімось спільно:

Молитва за полеглих героїв

     Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти сказав: "Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх", і Сам дав приклад тієї жертвенної любові. Тебе просимо: глянь ласкавим Твоїм оком на велику любов тих, які загинули тут і по всій Україні, що у знаних і незнаних, пам'ятних і забутих могилах сплять – батьків, братів і синів наших, тих, що впали в боях, загинули в тюрмах і на засланні, в снігах Сибіру. Злучи їх невинну кроваву жертву зі Своєю Жертвою на Голгофті. Дай, щоб не даремною була ця їхня жертва, а щоб на обильно кров'ю героїв политій землі виросли квіти братньої любові і зійшло сонце волі і долі народу. А їх, Господи, причисли до грона Своїх вірних слуг і наслідників. Вони гідно пройшли тернистий шлях життя, а своєю геройською смертю дали найвище свідоцтво правдивості і святості Твоєї найбільшої і єдиної заповіді любові. Тож не погорди цією їхньою жертвою, а прийми їх, як прийняв Ти жертву праведного Авеля, і ради неї, а радше ради Свого Превеликого Милосердя і чоловіколюбія, прости їм усі гріхи і провини добровільні і недобровільні та упокій душі їх у мирі і посели в місці Твоєї слави, де спочивають душі великих Твоїх праведників, предків наших, Князів, великого рівноапостольного Володимира, Бориса і Гліба, преподобних Антонія і Теодозія Печерських і всіх святих, щоб вони разом, оглядаючи невимовну красу Твого Лиця та насолоджуючись небесною радістю, славили Тебе по віки вічні. Амінь.

Веселий тиждень – разом з Ісусом

«Не бороніть дітям приходити до мене, 

таких бо Царство небесне»

(Мр. 10, 16)

     Так, Ісус любить, щоб діти приходили до Нього. Бог любить, щоб до Нього приходили всі його діти. 

     Церква робить усе для того, щоб наші діти мали змогу спілкуватися з Богом, пізнати Його глибше, пізнавати усім серцем і душею. Саме з цією метою на парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Велика Тур’я Долинського деканату з 14 по 19 липня 2014 року проходили «Веселі канікули з Богом» духовну опіку яких провадив парох о. Микола Фреїшин.

     Впродовж цілого тижня діти в ігровій та зрозумілій для них формі глибше пізнали Господа, мали нагоду більше дізнатися про церкву та своє місце в ній, а також весело провести дозвілля та навчитися правд християнської віри. 

     Духовні віднови були присвячені темам «Віра і церква», «Святе письмо», «Святі Таїнства». Про них діти дізнавались з катехитичних наук які проводив священик о. Микола, спільно духовно співпереживали на кожній Святій Літургії, практикували духовні віднови через прийняття Святих Тайн Покаяння та Євхаристії.

     Участь у Богослужіннях, спільні молитви, духовні пісні, веселі банси, перегляд тематичних мультфільмів, виготовлення плакатів, цікаві екскурсії – ось лише деякі риси веселого та разом з Ісусом проведеного дітьми тижня у парафіяльній спільноті. 

Багато нового і цікавого дізналися діти на заняття у гуртках декупажу та орігамі, які організовувала для них їмость Ірина. Тут вони навчилися цікавої техніки малювання, виготовлення паперових сувенірів, які з радістю дарували своїм батькам. 

     Під час «Веселих канікул з Богом» для дітей організовувались пізнавальні екскурсії: вони з цікавістю відвідали краєзнавчу кімнату-музей та сільську бібліотеку. Тут діти дізналися багато нового про своє рідне село, його історію, побут, звичаї і традиції.

     Надовго запам’яталась малечі Велика гра, завданням якої було відшукати «скарб». Учасники команд отримали плани-карти. Щоб скласти потрібне слово і першими дійти до мети – потрібно було проявити неабияку кмітливість і знання Святого письма. Обидві команди «Діти Ісуса» та «Божі діти» змагалися на рівних і швидко впоралися із завданнями.

     З особливою цікавістю діти відвідали і екологічні науки, які провів отець Михайло Дзуль За допомогою мультимедійної презентації священик розповів дітям про те, що Господь створив для нас прекрасний і досконалий світ і завдання кожного з нас – зробити його ще кращим, не бути байдужими до тих, хто забруднює і нищить його. 

     Багато зусиль приклали аніматори – семінаристи Ходінський Володимир, Луговий Богдан, їмость Ірина та учасники дитячого табору до підготовки для батьків тематичного виступу «Ми любимо Ісуса». В переддень закінчення табору, діти з великим хвилюванням продемонстрували на сцені місцевого Народного Дому цікавий і змістовний виступ. З вдячністю у маленьких серцях піснями, віршами та веселими бансами вони славили Ісуса та Богородицю. До вподоби батькам були і майстерно зіграні маленькими аматорами сценки «Прихід Ісуса» та «Чудова переміна».

     На завершення веселого тижня дітям організуали поїздку на Ясну Гору у Гошів. Тут діти помолилися до Чудотворної Гошівської Ікони Богородиці, пройшли стаціями Хресної Дороги, помилувалися прекрасними краєвидами, танцювали банси і, переповнені незабутніми враженнями, повернулися додому.

     «Веселий тиждень з Ісусом» завершився. 

     Велике спасибі всім, хто долучився до організації і проведення цього тривалого дійства: церковній управі храму Покрови Пресвятої Богородиці, о. Михайлу Дзулю, працівникам Народного дому, бібліотеки, батькам, аніматорам. 

     Тож, не біймося євангелізувати, іншими словами, передавати, переказувати одне одному, а особливо дитині, науку Ісуса Христа, бо це велике добре діло. Дитина – дар Божий, наше майбутнє. Якими виростуть наші діти – таким і буде наше майбутнє.

У Великій Тур’ї стартували "Веселі канікули з Богом".

     14 липня 2014 року на парафії села Велика Тур’я стартували "Веселі канікули з Богом".

     По цілій Україні, уже традиційно, при храмах УГКЦ відбуваються літні дитячо-юнацькі табори "Веселі канікули з Богом". Сотні дітей беруть участь у цих таборах. Окрім того, що вони безкоштовні, тут діти мають змогу весело провести дозвілля та навчитися правд християнської віри.

     Таке дійство при церкві Покрови Пресвятої Богородиці на парафії відбувається вперше. Аніматори разом із священиком намагаються показати дітям, що Бога можна шукати усюди, де б ми не знаходились: у Церкві, на заняттях катехизації, у проявах мистецтва, дозвіллі, веселих танцях – бансах.

     Канікули тільки розпочалися, а діти вже з цікавістю і завзяттям поринули у дивовижний світ, що зветься ВІРА В БОГА. Найважливішими для дітей є спільні молитви в церкві, участь у Святій літургії, сповідь, праця в гуртках, вивчення пісень.

     Упродовж перших двох днів діти вивчили гімн табору, створили дві команди – «Діти Ісуса» та «Божі діти». З натхненням трудилися над гаслом та символом своїх команд, а також працювали в катехитичних групах над темами «Хрещення» і «Миропомазання». Аніматори – семінаристи Ходінський Володимир і Луговий Богдан цікаво і в доступній формі розповіли дітям про ці таїнства.

    Вдалим доповненням до таких занять є перегляд мультфільмів на духовну тематику. На початку і в кінці кожного дня діти заповнюють календар настрою, ставлячи смайлики. З особливим завзяттям діти включилися у підготовку тематичної сценки, на яку запросять своїх батьків.

    Безперечно, такі спільні цікаві і пізнавальні заняття з дітьми при церкві допомагають їм зрозуміти, що храм Божий – це живий організм, де перебуває Ісус і з нетерпінням чекає на зустріч з ними.

Достойно зустріньмо духовних трударів

     3 серпня 2014 року через село Велика Тур’я проходитиме дев'ята Міжнародна десятиденна піша Проща родин мігрантів та всіх охочих із Самбора у Зарваницю (1-10 серпня 2014 р. Б.). 

     Щороку організатори змінюють маршрут Прощі. Саме в цьому році дорога прочан лежить через наше чудове село. Громаді великотур’янців випадає велика честь – прийняти паломників у свої домівки на ночівлю. Згідно щоденної програми паломництва в цей день у нашій парафії крім зустрічі вірних, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбудуться вечірні молитви, нічні чування, а також вечеря, зустрічі з вірними.

     Українська греко-католицька церква щодня молиться за тих, хто виїхав з України в пошуках «хліба насущного». Складовою системної роботи УГКЦ щодо душпастирської опіки мігрантів є Прощі у намірах сімей заробітчан та їх родин. Із 2009 року Прощу організовує Пасторально-міграційний відділ УГКЦ у співпраці з благодійним фондом «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії, спільнотою мирян міста Дрогобича та спільнотою колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська. Пасторально-міграційний відділ прагне поєднати всі особисті і спільнотні зусилля у служінні потребуючим і в Україні, і за кордоном.

     Дорогі у Христі брати і сестри! Достойно зустріньмо духовних трударів – паломників щорічної пішої Прощі родин мігрантів із Самбора у Зарваницю.

    Більше інформації про Прощу «Самбір-Зарваниця» можна отримати на сайті http://palomnyk.at.ua/

Почитання і любов до Пречистої Діви Марії у громаді Великої Тур’ї

     На празник святих Апостолів Петра і Павла 12 липня 2014 року виповнюється 6 років з того часу, як своє чудесне «паломництво» по домівках жителів громади села Велика Тур’я здійснює фігурка Божої Матері.

     «Я благословлю всі домівки та їх жителів, які приймуть мене у вигляді статуї із зображенням мого з'явлення і будуть щиро молитися. Обіцяю, що з цими фігурками я сама буду присутня, щоб дарувати Ласки Господньої благодаті. Якщо мене принесуть до людей як прочанку, як "Містичну Троянду", я прийду разом з ангелами і небесними святими, щоб усім помагати, охороняючи і благословляючи" – такі слова промовила під час одного із своїх чудесних об'явлень у Італії Пресвята Діва.

     Важливою часткою християнського життя на парафії Покрови Пресвятої Богородиці є почитання і любов до Пречистої Діви Марії.

     Урочисте перенесення фігурки Богородиці відбувається щосуботи. Уквітчана білими лілеями, в світлих шатах фігурка Матері Божої з любов’ю споглядає на свій люд і ніби пливе над сільськими хатами. Квітами і вишиванками майорить село. В родинах панує особливе піднесення і трепет в душах. Як безцінний дар, з невимовною обережністю передають парафіяни свою святиню в наступну родину.

     Перенесення від оселі до оселі цінної святині супроводжується різноманіттям молитов, величними піснеспівами на прославу Богородиці. У помешканнях збирають цілі родини, щоб спільно випросити у Небесної Заступниці опіки, священик служить молебень до Богородиці, всі спільно моляться на Вервиці. Впродовж цілого тижня родина, всі потребуючі і спраглі духовно можуть пити з бездонного Маріїного джерела. В цей час над родиною невидимо розгортається Покров Божої Матері. Незважаючи на людську немічність, Вона безустанно опікується усіма, хто прагне повсякчас перебувати під її омофором та слухати Її голос. 

     Офіри та щирі пожертви родин слугують облаштуванню благоустрою церковного подвір’я, розбудові та внутрішньому оздобленню місцевого храму Покрови Пресвятої Богородиці.

     Почитання і визнання Богородиці Діви, як Нашої Цариці і Матері, парафіянами села Велика Тур’я – скромний дар-подяка за усе, що Вона вчинила для всіх людей і продовжує це чинити протягом усього нашого життя, а особливо в годину нашої смерті!

На фото: знаменна подія в родині Василя Михайловича Попика.